Олег Яськів.
Доброго дня! Сьогодні на форумі проекту “Європейського діалогу” ми вирішили поговорити про вибори. Технологія це чи ідеологія? Ми навмисне винесли цю тему перед самими виборами, бо передбачали, що більшість з нас вже визначиться, і ми сформулюємо думку стосовно того, чим є для нас вибори. Як на мене, то ми вже наполовину у Європі, і технології у нас нічим не гірші від західних. Спробуємо з’ясувати чим є вибори – ідеологією, коли політичні партії, структури демонструють, декларують ідеологію, проголошують, анонсують, чи це просто технологія, яка використовується для певних цілей – у тому числі і економічних, приватних, щоби розкрутити якийсь віртуальний квазі-проект, “провести” на виборах людину, яка абсолютно не має відношення до політики. Думаю, що це є так і по-іншому – на виборах грає роль і ідеологія, і технологія. Є слово політтехнологи, це ті, хто робить кампанії. Воно вже передбачає якусь дволикість – і політика, і технологія. Чого ж у нас більше?
Із залу.
Ну, можливо, це симбіоз якийсь… Важко відповісти, для кожного випадку інакше, для кожного кандидата.
Олег Яськів.
Давайте, візьмемо партійні списки.
Із залу.
Тут б’ються за місця, наполовину і ідеологія, і техніка подачі.
Олег Яськів.
А мені здається, що сьогодні ми можемо виділити у нас дві групи політичних структур. Перші - це ті, у кого переважає ідеологія, а в інших ідеологія - це фікція, це частина технології. Ну, до першої, як на мене, слід віднести блок “Наша Україна”, яка об’єднує п’ятірку реальних партій – КУН, ПРП, УНР, НРУ, “Солідарність”…. Хоча остання теж є таким технічним проектом, але все-таки… загальний якийсь дух, вектор проглядається. Комуністи – це теж суто ідеологічна догма, вони представляють ідеологію і обираються завдяки їй.
Із залу.
А от, ми знаємо комуністів, які підтримують Президента…
Олег Яськів.
Тут так, навіть комуністів політичні технологи (певно, що з Банківської) використовують у своїй цілях, вони поділили і створили три комуністичні партії. Але серцевина залишилась. Ще соціалісти – це ідеологія. Тимошенко?
Із залу.
Тимошенко, наприклад, займає більш націоналістичну позицію, ніж Ющенко…
Олег Яськів.
От давайте подискутуємо. Чи є ідеологія первинною в блоці Тимошенко?
Із залу.
Мені здається, що ідеології там більше, ніж в блоку Ющенка.
Олег Яськів.
От до технологів.
СДПУ(о) – вони хочуть утвердитись як європейські соціал-демократи, але щось не дуже воно в них виходить.
Олег Яськів.
Ну так, але саме вони хочуть про себе заявити з ідеологічної точки зору. Вони декларують, вони чи не найбільше заявляють про себе як про носіїв ідеології. Це ми вже потім собі думаємо, що вони лицеміри. А от є партії, зовсім зроблені під технологію. Ну, наприклад КОП, озиме покоління, виключно продукт творчості технологів.
Із залу.
Партія зелених…
Олег Яськів.
Партія зелених теж, “Яблуко”, сателіти інших партій, Вітренко – зразок технології, що прикривається ідеологією. На минулих виборах вона працювала проти Мороза, тепер проти Тимошенко. Хто ще? “Демсоюз” і Демпартія?
Із залу.
Технологи…
Олег Яськів.
Ну так, бо злиття сталось не так вже й давно, та й “Демсоюз” назвати демократичною партією важко. Це швидше технологія. Які шанси? Хто зараз в Україні має шанс? Все-таки ідеологічні партії. От пропрезидентська партія “За єдину Україну”… Сама штучність утворення блоку. АПУ думала, куди б то піти. Спершу назвали ТУНДРА – програшна назва. Потім з’явилась “Наша Україна”, і вони зразу протиставили і назвались “За єдину Україну”, щоб бути ближчими, розраховуючи на неосвічених людей. Технологічні партії мають якість такі назви, мало пристосовані до потреб. Ідеологи і називаються ідеологічно – соціалісти, комуністи. От “Наша Україна” пішла шляхом гарної назви - виходу іншого в неї не було. А такі милі назва як “Жінки за майбутнє”, “Команда озимого покоління” і всяке таке – в тих назвах не фігурує ідея. Блок Тимошенко – це вона сама ідея, вона її уособлює. СДПУ(о) несуть ідеологію і принципово не блокуються з іншими. Хоча, раз їх не визнають на Заході, то щось тут не те… Але вони намагаються. От, Ярина може нам поділитися досвідом, який є на Заході. Яка там частка технології взагалі, чи грає вона роль? От Німеччина, де є стабільні партії, чи з’являються там такі от витвори, як “озиме покоління”, чи мають вони шанси, чи там суспільство настільки призвичаєне до ідеології, що просто не сприймає таких проектів?
Ярина Боренько.
Я думаю, що там є просто традиція. Люди мислять категоріями. От, наприклад, пенсійна реформа. Як яка партія до цього питання ставиться, що вона може зробити. Кожна партія має позицію і люди вибирають позицію, наприклад, консервативну чи соціальну демократію. Тобто – чи платимо ми більше податків і усі рівно забезпечені, чи ми сплачуємо менше і індивідуально відповідаємо за свою безпеку? Речі типу „озимого покоління”, що ми молоді і ми все зробимо, – не проходять. Політичну кар’єру починають замолоду, апробують себе, наприклад в університетах. Вибори до університетської ради студентів проводяться за партійними списками. Там молода людина представляє свою програму, можливо вперше пробує себе, як то бути політиком. Потім вона просувається, якщо є успішною, і на вищі щаблі. Правда, був у Німеччині підйом ультранаціоналістичних правих сил – проти іноземців, проти імміграції, проти відкритої економіки. Тут теж зіграла технологія, але все-таки люди несли ідею – негативну – „проти всіх”. Проте це не був лише передвиборчий популізм. Вони настроювали втілювати цю ідею в життя. В Польщі ми мали приклад – Ліга польських родин. Віртуальний проект, типу нашого „Жінки за майбутнє”, а пройшов. Це шокувало багатьох. Ніякої ідеології так ніби і не було. Але це і не був проект, як у нас - „з Банківської”, аби просто не пропустити когось.
Олег Яськів.
Як бачимо, чим далі на Захід, тим менше ймовірності появи безпідставних „технологічних” партій.
Ярина Боренько.
Навряд чи має шанси партія, яка взагалі нічого не робить.
Олег Яськів.
Ми маємо у нас декілька партій, які, крім відеороликів, нічого не продукують. Тільки реклама – їхня активність нульова. Зелені минулих виборів пройшли на рекламі. Озиме покоління слідом за соціал-демократами займає найбільше місця в рекламі.
Ярина Боренько.
На Заході люди звикли обирати програму – там ніхто і не насмілиться чисто на рекламі проходити в політику.
Олег Яськів.
У нас є місце для появи „Жінок за майбутнє”, „Озимого покоління” – у нас представлений і весь спектр ідеологій, але з’являється місце і для них. Напівпародія якась. Регіонально себе пристосовують – в Криму говорять одне, а тут інше. Так, як і блок “ЗаєДУ” Давайте опустимось на рівень мажоритарний, оскільки у нас ще залишилась та система. Здається, на Заході її вже немає. Чи не так?
Ярина Боренько.
Є. У Німеччині, наприклад, теж змішана. Нашу систему часто порівнюють з німецькою, але слід розуміти – у них списки партійні пов’язані з мажоритарними. Тобто, якщо кандидат пройшов по мажоритарному, він входить в список партії, а не навпаки. Якщо ж по мажоритарних партія отримує більше, то збільшується кількість депутатських мандатів. Безпартійний кандидат практично нереальний. Так само у Франції – мажоритарна система, але кандидують від партій.
Олег Яськів.
Зараз багато самовисуванців, які перемагають партійних фаворитів. Представники партій програють, наприклад, підприємцям.
Ярина Боренько.
Ну от, а на рівні міських виборів у нас є дві структури, які кандидують під трендом “Наша Україна” – і фракція Садового, і Куйбіди. Що ж обирати?
Яськів.
Про ці технології поговоримо пізніше. Але в чому парадокс. Чому партійні кандидати не лідирують по одномандатних округах? Чим керуються виборці? Політичними уподобаннями чи чимось іншим?
Із залу.
Виборці керуються поінформованістю. Є кандидати від партій, але вони не відомі виборцям.
Яськів.
Я знаю округи, де кандидують відомі люди від “Нашої України”, але їм протиставляється достатньо заможна людина, і виборці симпатизують їй, вона там перемагає. Що спрацьовує?
Із залу.
Технологія. У самовисуванців багато можливостей до маніпулювання. Це ж клонування.
Яськів.
Я і веду до того – у нас люди не готові до вибору. Вони обирають чи авторитетнішого, багатшого, чи хто може їм конкретно допомогти. Люди не готові сприймати партії, не готові до ідеологічного вибору. Думаю, якщо би у нас була виключно мажоритарна система, то та ж “Наша Україна” мала би набагато нижчі показники. Люди краще голосують за когось багатого, хто може зробити щось конкретно для них у їхньому окрузі. Світло провести, дорогу побудувати. Люди не вірять у ідеологію – це проблема систематична. Якби люди вірили в ідеологію, то варто тоді міняти систему виборів. Але має зрости довіра до партій. Тоді і заможні підприємці старатимуться залучитись підтримкою партії. До речі, вже є такі випадки.
Із залу.
Підприємці йдуть в СДПУ(о)...
Яськів.
Взагалі підраховано – 60% самовисуванців (на всіх рівнях) – це підприємці, які хочуть до влади. На заході є таке?
Ярина Боренько.
Я знаю кандидата, який хоче у політику тільки для того, щоб захистити бізнес. У нас країна кримінальна і бізнес завжди під загрозою. У нормальній країні на політиці стільки не заробиш, як у нас. Бізнес там вигідний сам по собі, він захищений законами.
Олег Яськів.
Буздуган, я був на зустрічі, висунув ідею, що олігархи як явище відімруть і в політику підуть політики. Він вважає, що на початку 90-х, певні кола підприємців позичали одні гроші і віддавали менші, то заробляли до 3000 відсотків на кожній операції. Потім і почалась торгівля газом – відсоток прибутку був 1500. Потім почалась торгівля нафтопродуктами – 300 % з операції. Він веде до того, що прибутки олігархів падають, а їм треба утримувати медіа і всякі такі речі. Вони зійдуть до рівня підприємств, і явище олігарха як володаря медіа концерну відпаде. Якщо вірити йому, нас чекатимуть такі-от зміни.
От ви зараз оточені технологіями, що найбільше кидається – брудні технології чи чисті.
Із залу.
Чорний пі-ар є, але ще більше дратує тупий. Наприклад, Сатура. Ну ті агітки, “світло буде” – розраховано на реперів або дурних людей.
Олег Яськів.
Це розраховано, аби ми взнали, хто такий Сатура. Він розраховує на людей, на ті 20-30%, які визначатимуться вже за бюлетенями. Вони пробіжать прізвище, побачать Сагуру, який вже десь мелькав і проголосують. Йому треба, щоб люди здивувались, хто такий. Він довго не афішував, куди він йде і всі цікавились: а хто то такий? Чого хоче? Якщо ми візьмемо Чорновола, то йому тих плакатів не треба – його всі знають. А Сатура був невідомий, йому треба було рекламуватись. І якщо ми проаналізуємо біг-борди, то я вважаю, що в Сагури найоригінальніший в порівнянні з іншими. Ну “ЗаєдУ” – це взагалі жах, ці діти, соняшники, сталевари, все заляпано і не привертає уваги... А коли бачиш, щось нетрадиційне... Сатура так і так.
Із залу.
Ну так, у нього немає програми, нічого – тільки всюди Сагура догори ногами.
Яськів.
Я вважаю, що політтехнологи змусили львів’ян заговорити, хто такий Сатура – і це успіх. Подивимось на Порайка – бездарні плакати. Мені як естету все-таки більше подобається, що роблять з Сагурою – там шрифти якісь, дизайн.
Із залу.
Гроші ж заплатив піарщикам за плакати..
Яськів.
Так, технологи з Києва коштують дорого, але деякі наші підприємці витрачають ще більше і на бездарніші речі. От ще плакати “Нашої України”. Мені здається, що дуже гарно зроблено – і дизайн, і гасло постійно на слуху. Це вдалий приклад. Що вам ще подобається?
Із залу.
Відеореклама...Соціал-демократи добру зробили.
Яськів.
Так, у них вдало. А от негатив – як на мене, Куйбіда відчуває негатив, продукція ніяка. Удар такий, що з’явився Буняк, просто неймовірно. Це, що вони придумали – “Ми зробили, ми зробимо”, непомітно, нечітко. Давайте трохи про “чорні технології”.
Із залу.
Ну ці люди з однаковими прізвищами. Потім плакати “Куйбіда – ЗаєдУ”...
Яськів.
Наскільки ви вірите, що брудні технології можуть привести до успіху?
Із залу.
Якщо хочуть пройти, то пройдуть...
Яськів.
Ну а яка ефективність чорних технологій? Ви “ведетесь” на таке?
Із залу.
Я, наприклад, можу на відсотків 60-70 відрізнити. Це на певних людей розраховано. На сірі маси. На тих, хто того не помітить.
Яськів.
Що переконує людей більше – те, що вони бачать, чи ідеологія, яка стоїть за технологією?
Із залу.
Люди, які не визначились, непоінформовані, реагують на технології. А людина, яка хоч трохи цікавиться політикою, сприйме ідеологію.
Олег Яськів.
А наші блоки взагалі – вони неактивні. Їм би непотрібно було у ті три місяці викидати стільки грошей, якби вони протягом чотирьох років щось робили. От Ющенко – він же був популярним, ще не почавши кампанії. Його знали по справах.
Із залу.
Блок Ющенка пізно був готовий до виборів, пізно почав кампанію...
Олег Яськів.
Ясно, що якщо партія працює постійно, люди це сприймуть, і їм не треба викидати шалену кількість грошей. Що краще – працювати чотири роки?
Із залу.
Я би три роки похалявив... Але з технічної точки зору краще робити щось постійно і відповідати за це.
Із залу.
А що робити політику, коли його не знають, бо він ще молодий?
Олег Яськів.
Але за кожним повинно щось стояти. Що з того, що я молодий. Прийти так сказати – я молодий, то обирайте мене? За кожним повинно щось стояти, якщо тобі 25, то скажи, що ти за це життя зробив... Зараз є багато паразитів, які схопились за Ющенка, знаючи, що можна “пройти”. Потім це бумерангом відбивається на всіх – бо виростають погані чиновники, погані політики…