Розвиток територіальних громад Львівської області для збереження сільської школи як центру освітньо-культурного життя на селі

У сучасному світі змінюється ставлення до освіти, до її місця і ролі в суспільстві. Її розглядають не як механізм захисту населення, а як інвестиції в майбутнє. Освіта стає засобом підвищення добробуту громадян, чинником економічної стабільності і гарантом безпеки регіону, країни, світу.

В Україні, незважаючи на принципову зміну усвідомлення функцій освіти в суспільстві, у підходах до її реформування, ще переважають старі стереотипи. До освіти ставляться як до невиробничого сектора, як до галузі соціальної підтримки населення, а не як до головного механізму суспільних змін, що не може бути виправданим в умовах перехідного суспільства.

Система освіти в Україні не може сьогодні забезпечити учням якісну освіту з урахуванням індивідуальних здібностей і особливостей; батькам - впевненість у долі їхніх дітей; працівникам системи освіти - гідні умови праці і життя, самореалізацію.

В особливо важкій ситуації на сьогоднішній день опинилась сільська школа в силу цілої низки об'єктивних факторів: хронічний брак коштів, відтік значної частини кадрів, зокрема, вчителів іноземної мови, бідність навчально-матеріальної бази, недоступність сучасних інформаційних технологій. У кінцевому результаті сільська школа не може забезпечити своїм випускникам належного рівня знань та розвитку у порівнянні з випускниками міських шкіл. Більше того, на порядку денному стоїть саме існування сільської школи, особливо малокомплектної, в силу економічних чинників.

З іншого боку, становлення громадянського суспільства (ГС) в Україні проходить вкрай повільно. Не аналізуючи всіх причин цього, можна з впевненістю стверджувати, що головна причина - це загальне відчуження пересічних громадян від суспільних процесів, боротьба за самовиживання. І якщо в містах цей процес пом'якшується наявністю більш-менш активних інституцій ГС - громадських організацій, ЗМІ, фондів, політичних партій і т.п., то на селі маємо повний вакуум. Основні "активісти" на селі - це влада (сільська Рада, яка перебуває на 100-відсотковій дотації державного бюджету і не має жодних прав), громада (в кращому випадку об'єднана Церквою, в гіршому - поділена на конфесії) та школа, яка тихо деградує і є на грані закриття.

Однак, в сільській місцевості проживає більша частина населення України, особливо її західної частини. І якщо ми серйозно ведемо мову про розвиток ГС в Україні та активне залучення громадян до суспільних процесів, то маємо приділити значну увагу активізації громадського життя на селі.

• період проведення

  1 вересня 2001 року- 31 серпня 2001 року

• місце проведення

  Львівська область (Бродівський, Сокальський, Жовківський та Пустомитівський райони)

• мета проекту

  У найширшому розумінні, мета проекту - це сприяння процесам демократизації в Україні шляхом становлення інституцій ГС на селі. У вужчому розумінні - це створення 20 громадських об'єднань нового типу (шкільних опікунсько-надзірних рад) та сприяння їх становленню і розвитку.

• цільова група

  Проект прямо розрахований на 80 осіб - керівників сільських шкіл, голів сільських Рад та активних представників громади чотирьох районів Львівської області (Бродівського, Сокальського, Пустомитівського та Жовківського). Опосередковано результатами проекту зможе скористатися значно більша аудиторія - місцеві громади сіл, залучених у реалізацію проекту.

Матеріали конференції (1,87 MB)

Збірник позитивного досвіду (769 KB)